Зіштовхнути лобами

Війна між Китаєм і США

Хто прагне зіштовхнути лобами Китай і США, і де в цьому сценарії Україна

Кдб і путін насправді цілком усвідомлюють, що вони – не друга і не третя сила в світі. Насправді вони чудово розуміють, що не стануть першою силою навіть з допомогою імпортозамєщєнія, подорожчання нафти, мігрантської єврокризи, блокування з Латинською Америкою і т.д.

Насправді кдб і путін намагались сприяти приходу Трампа до влади, але зовсім не тому, що мали серйозну надію на відміну санкцій в обмін на «дружбу в Сирії». Ні.

Давайте залишимо на хвильку трохи в стороні ці дещо наївні, але такі приємні думки. І подивимось дещо глибше.

Це димова завіса. Операція-дезінформація.

Оці їх ура-патріотизми і відверто гомерична поведінка – це клоуни вищої ланки розігрують виставу, щоб нас розсмішити, заспокоїти і приспати пильність. Клоуни нижчої ланки, себто російські журналісти, грають у вставання з колін серйозно і натхненно, але коли їх посвячували у державні таємниці? У них своя роль – впливати на маси і бути масою.

Путін – людина звичайнісінького середнього розуму. Рівня пересічного шкільного трієчника. Але за ним стоять всі багаторічні напрацювання КДБ.

Насправді московити допомагали Трампу, щоб він відкрито проголосив Китай загрозою №1 для США. А так воно і є насправді.

Насправді росіяни хочуть стати світовим гегемоном завдяки тому, що залишаться осторонь війни Китаю з США.

Пам’ятаєте найперше звинувачення московитів на адресу США? – Вони піднялися тому, що не брали участі у ІІ світовій війні. Виграє той, хто зостається поза бійкою.

Росія планує не брати участі у війні між Китаєм і США, і піднятися на цьому. Відносини між цими двома гігантами вже з десяток років дуже напружені, але Московії треба зіштовхнути їх лобами якнайсильніше.

Війна Китай Гуан Ю
Колосальна 1320-тонна статуя Гуан Ю в Китаї

Бо Китай становить загрозу для Росії. Він дуже добре пам’ятає шахрайський договір 1895р., за яким Московія віджала в нього мільйон квадратних кілометрів Амурської області. Про це знає і пам’ятає кожен китайський школяр. Піднебесна прагне величі не менше за інші великі держави. Піднебесна зазнала в минулому багатьох військових поразок і окупацій. Монгольска Орда. Опіумні війни. Відторгнення Приамур’я. Японська окупація. Західна економічна гегемонія. Китай прагне реваншу не менше за Німеччину чи Російську Імперію. 

Тому Московія відверто підлещується до Китаю. Видає себе за слабкішого сателіта. Віддала амурські острови, які стали причиною радянсько-китайської ворожнечі. Дарує дешевий газ на 30 років, бо знає – бозна що буде через 30 років, а не газ по такій ціні, а той контракт взагалі ніхто здається так і не побачив. Вдає, нібито будує газопровід за власний кошт. Це їхня гра ва-банк. А ми з цього безпечно сміємося.

Вся поведінка росіян має на меті відвернути погляди Китаю від Росії і змусити вважати її надійним тилом. Має надати Піднебесній впевненості, що Московія – «своя в доску», не вдарить ззаду, і їм можна цілком зосередитись на США, зоставляючи слабеньку росію на потім.

Для цього вона намагалась як могла посприяти Трампу. Бо демократів надто складно змусити воювати, а Трамп буде більш рішучим. Бо він стане виголошувати антикитайські промови відверто і з самих високих трибун. Китайці надто вразливі до таких зовнішніх виявів неповаги і ворожості, і це підштовхне їх до швидшої і різкішої відповіді.

Росія не збиралась і не збирається миритися з США. Майбутньому світовому гегемону, як вони сподіваються, не личить виглядати зрадником.  Тому їм вигідно бути з Америкою в сварці і не мати зобов’язань допомагати під час війни. 

Розбурхати арабів для послаблення Європи, підігрівати відцентрові тенденції в самій Європі – так, бо США разом зі стабільною Європою були б ще надто сильними суперниками Китаю. В Сирію Росія влізла зовсім не для того, щоб намагатись помиритись з Америкою в обмін на свої військові послуги. Цю версію запустили російські опозиціонери. Але миритися з Америкою зараз Московії ніяк не вигідно. В Сирію Росія пішла для того, щоб бути присутньою на місці подій і якнайдовше не дати вщухнути війні.

На зовнішній арені вже зо десяток років усі зусилля московитських дипломатів, шпигунів і агентів впливу зосереджені на таємному підбурюванні до війни і Китаю, і США. Звісно, навряд їм прямо сказали, чому саме має слугувати їх маленька частинка роботи. Але всі їх зусилля спрямовані на такий результат. На зрив домовленостей, на створення непорозумінь, на провокування різких заяв і особистих образ, що дуже важливо незмінюваному китайському керівництву. Східна ментальність, що поробиш.

Війна Китай
Пунктиром позначена ймовірна "зона інтересів" Китаю

Міф про мирний і лінивий Китай, який «не бажає» розширюватись, вже розвінчено отут самою реальністю.

Ще одним важливим аргументом прихильників теорії мирного Китаю є: «Китаю війна не вигідна, Китай продає Америці дуже багато товарів, йому не вигідно втрачати такий ринок збуту, Китай залежний від США».

Товарна залежність трактується чомусь тільки в одному напрямку. Але хіба Сполучені Штати не залежать від китайських товарів так само, як китайці – від їхнього бажання купувати?

Приблизний приклад такого становища ми ось щойно бачили у наших блокадних протистояннях. Донбас залежить від нас, бо ми купуємо його вугілля і платимо йому гроші. Але ж і ми виявляється залежні від нього, бо нам те вугілля конче потрібне, і де ж ми купимо інше, і за яку ціну? Так само і Америка – де купить стільки дешевого краму, як не в Китая? Хто зможе швидко надати такі ж пропозиції, і за схожою ціною?

Тому ми три роки торгували з Донбасом попри війну. Так само і Америка з Китаєм змушені будуть торгувати попри війну, бо діватись нікуди. А якщо ні, то Піднебесна від того небагато втратить. В неї залишаться всі ті численні заводи, а це як не крути матеріальні цінності, виробничі потужності. Ринок збуту у них і внутрішній величезний, ще є величезна кількість сільського люду, не дуже охоплена всіма перевагами цивілізації. Якусь частину товарів переорієнтують на інші зовнішні ринки. Щось і втратять, а як же, але ж китайське населення мабуть потерпить не гірше за російське. Заради правди і величі.

А з чим зостанеться Америка? З необхідністю задовольняти звичний рівень товарного розмаїття, зі зростанням цін і традиційним для демократії в такому разі «владу геть». Нещодавно Трамп збирав таємну нараду зі своїми найбільшими олігархами. Впевнений, він сказав їм щось на кшталт: «Бігом хлопці будуйте заводи у нас, бо скоро з вами станеться те ж з саме, що і з Рінатом Ахметовим».

Прихильникам теорії мирного Китаю також рекомендую згадати, як китайці зустріли Президента США минулої осені. Стаття в The Washington Post. Така поведінка китайців по суті вдесятеро важча за те, якби московити послали Обаму прямим матом і копнули навздогін. Ще раз спробуйте зрозуміти, наскільки надважливими для китайців є зовнішні вияви поваги. Згадати попередню статтю про те, як Китай вже анексував спірні острови і як стрімко він нарощує військовий потенціал. І покладіть все це на перший фундаментальний принцип усього живого:

Все живе прагне вижити і розширити ареал свого існування.

Досить мало згадують про Індію. Це ще одна велетенська держава з понад мільярдним населенням, потужною промисловістю і ядерною зброєю. І здається вона не збирається ставати на бік США у ймовірній війні. Підтримує приязні стосунки з Московією, майже привітала її з надбанням Крима. Можливо про настрої індійців більше міг би розповісти Фірташ. Він, великий друг Росії, частенько навідувався до Індії, де намагався створити титанову монополію за допомогою підкупу високого чиновника. Власне саме за це США вимагають його екстрадиції з Австрії. Але може й не тільки задля цього.. Подейкують їм було б цікаво дізнатися про його стосунки з путіним і януковичем. Але може ще й про його розмови з індійцями? Чи не передавав він їм чого від путіна? І що вони йому відказували? Якось дивно, що Фірташ сидить зачинений у Відні вже три роки поспіль через якийсь там банальний хабар якомусь там чиновнику за титан, і справа ніяк не зрушить.

 

Україна у цьому сценарії

Отже, Китай становить величезну загрозу для Московії, і вона це чудово усвідомлює ще як мінімум з 2008 року. Попри всі спроби зіштовхнути своїх двох наймогутніших суперників лобами, вона звісно не може бути певна, що Китай постраждає настільки, щоб не мати змоги повернути свій погляд у бік Амурської області.

Тому Україна – конче необхідна Московії у ці часи. Без України Росія надто слабка і перед Китаєм, і в якості майбутнього світового гегемона. Тому путін дозволив Януковичу зайти аж так далеко у своїх євроінтеграційних процесах. Пам’ятаєте, скільки промов Янукович виголосив на користь євроінтеграції? І яка була реакція Москви? Кволенька. А потім путін в останній момент різко шарпанув назад. Рибка глибоко заковтнула гачок, і її підсікли. Рибка – це наша єврооптимістична спільнота, середній клас і взагалі Захід. Підсікли, щоб вивести народ на Майдан і розколоти країну.

Звісно, на Майдан вийшли свідомі й патріотичні українці, що прагнули Західного шляху для країни. Але – до переобрання Януковича всього рік. І путіну вигідно докласти зусиль, щоб цього разу довести до кінця те, що не вдалося у 2004. Пам’ятаєте, як тоді Східні області й міста одне за одним проголошували Януковича президентом, а себе – якимось незалежним від Києва Псуаром?

Цього разу ФСБ мало на меті довести цей процесс до реального розподілу України. І вони заходились підбурювати людей до агресії, підігрівати Майдан, неодноразово.

Ось трійця явних провокаторів на силові дії https://www.youtube.com/watch?v=bNoOLHgY6sU 


Ось Корчинський на тракторі, який невідомо де взявся 

Корчинський на тракторіФСБ агресія


Ось Порошенко намагається когось заспокоїти, без сумніву розуміючи, до чого повинна привести ця агресія  https://www.youtube.com/watch?v=-zSi2aZQJiA 


Розстріл Небесної Сотні – не помилка Януковича. А цілком свідома провокація ФСБ, щоб хаос в Україні таки розпочався. Бо дістали вже ті українці зі своїми «мирними революціями». Московії потрібен хаос, і щоб в’їхати на його хвилі. 

Янукович втік з Києва до Харкова 22 лютого 2014р., бо там мало відбутися зібрання Партії Регіонів. На ньому планувалось оголосити про відділення Лівобережної України, дружньої до Москви, на чолі з законно обраним, легітимним, звісно, президентом Януковичем. Але Чорна Рада-2 чомусь не відбулася. Хаос так і не розпочався. Східні українські пани виявились поганими послідовниками Брюховецького і не наважились проголосити Східну Україну, чи то може Південно-Східну, яку вже де не де були проголошували ще у 2004 році. Може трохи історію все ж підучили, або хтось їм підказав?

Януковичу довелося тікати далі, в Росію. До речі, може бути що і в Кернеса стріляли на замовлення ФСБ. Вже минуло 3 роки, а майже тиша в ефірі, лише восени хтось казав, наче замах міг скоїти Жилін – вбивця, засновник «Оплоту», який керував захопленням Донецької міськради. Восени 2016 його вбили у Москві пострілом в голову свої ж із ФСБ. Сам Кернес побіжно і невпевнено киває на свого особистого ворога. Ну, не може ж він заявити, що то мабуть в мене путін цілив, бо я йому спочатку пообіцяв Чорну Раду-2, а потім передумав.

Тож довелося московитам забирати Крим без серйозних підстав і самим намагатись підпалити Схід, засилати Гіркина і відпускників. Але кляті українці, навіть східні російськомовні, не хочуть воювати і хоч ти трісни. Довелося самим московитам «захищати» навіть ті шматки, що спочатку вдалося захопити. І справа знов заглохла.

Виявилось не так вже й люблять рузькемір навіть східні російськомовні українці. Ну нічого, зате всі вони історично дуже не люблять владу, треба зсередини запалити. І – зрада! зрада! Зараз ми на цій фазі.

Московії конче потрібна Україна. Якщо їй не вдасться запалити і здійснити повномасштабне вторгнення зараз, вона обов’язково спробує під час війни Китаю з США. Вона не відчепиться. І не полишить у спокої. Бо війна і загарбання – це сенс існування Орди.

Але цього разу нічого в них не вийде. Ми переможемо. Все буде Україна.

Маємо тільки не забувати, не вкладатись почивати на лаврах, навіть якщо Росія якимсь чудом завтра забереться з Донбасу і віддасть Крим. Допоки Російська імперія не розпадеться на друзки, а Китай з Америкою не вирішать свої стосунки, ми маємо тримати величезне військо на сході і не жмотитися на його облаштунок.