Про марність посмішок

Посмішка

Дослідження одних психологів поставили під сумнів дослідження інших психологів

Восени 2016 року група психологів завершила серію масштабних досліджень, ціллю яких було перепровірити досліди професора Штрака, котрий був одним з головних перетворювачів вислову «від посмішки хмурий день стане світлішим» в азбучну істину популярної психології, про яку можна прочитати в сотнях статей.

Результат перевірки виявився негативним. Робота проводилась паралельно в 17 лабораторіях і тривала майже три роки. Тож статистики, накопиченої групами, було цілком достатньо для ствердження: ефекту, що був доведений вченими 90х в тренді моди на філософію позитивизму, насправді не існує.

Нинішні вчені поставили собі за мету якнайкраще відтворити умови експериментів Штрака та його коллег. Піддослідних просили виставити оцінки карикатурам в залежності від того, наскільки кумедними вони їм здаються. При цьому частина групи мала тримати в зубах олівець, - від цього губи розсуваються і на обличчі мимоволі з'являється щось схоже на посмішку. Іншим запропонували тримати олівець губами, а це додало їх особам сумного і злегка безглуздого виразу. Вчені навіть показували своїм піддослідним рівно ті ж самі карикатури, що і колись Штрак. Але результати, що були опубліковані в шанованому науковому журналі Perspectives on Psychological Science ясно сказали: посмішка не впливає на похмурість дня.

Здоровий глузд підказує, що так і повинно бути. Похмурий день здається світлішим, тому що людина весела, і це, в свою чергу, викликає посмішку. Саме в такому порядку, а не навпаки: посмішка - не причина, а наслідок щастя. Справа в тому, що людська нервова система забезпечує найпростіші реакції, потрібні істотам для виживання. Страх - тікати. Біль - відскочити. Їжа - звичайно, хочу. Ці реакції з'явилися ще на тій стадії еволюції, коли вся нервова система складалася з пари дюжин нейронів, і працюють вони швидко і повністю надійно.

Коли ви хапаєте рукою гарячу сковорідку, вам болить і ви відсмикуєте руку. Пройшли мілісекунди, і тільки тут до вас доходить, що ви незграба і весь вечір безнадійно зіпсований.

Дивіться, що виходить: свідомість зареєструвала те, що з вами сталося, значно пізніше того, як ви відсмикнули руку (несвідома реакція). Зрозуміло потім свідомість опрацювала всі дані, які були їй доступні, в тому числі й сигнали від м'язів, які вже зробили свою відсмикувальну роботу. Рух м'язів був першим, думка «Ось так халепа!» - другою. А значить, думка ніяк не могла бути причиною руху, а ось рух напевно став однією з причин думки, у вас адже всього одна нервова система.

Проте попередник професор Штрак висунув проти цього дуже ретельного мавпування його дослідів кілька досить грунтовних зауважень. Наприклад, що ті карикатури зараз вже просто не смішні. Але тепер, щоб повернути довіру до гіпотези мімічного зворотного зв'язку, доведеться ставити нові й нові досліди. Тим часом широкому загалу, який будує своє життя на основі догматів психології, можна трохи перепочити й посміхатися тільки тоді, коли насправді цього хочеться.