Інтерв’ю Олега Дерипаски

Справжня політика

Інтерв’ю Олега Дерипаски, російського олігарха, алюмінієвого магната, яке він давав у 2006 році для «вузьких кіл».

Пропоную як яскраву ілюстрацію дуже відвертої демонстрації справжніх намірів і тактики російських можновладців. Інтерв’ю було розповсюджене через платну підписку невеликим тиражем з метою трохи похизуватись, розказати, хто в хаті хазяїн, кому слугувати та проти кого не рипатись, одночасно надихаючи передплатників величчю росії. Звісно, можливість розповсюдження його далі передбачалась і планувалась, але надто великому розповсюдженню було зашкоджено шляхом публікації «майже спростування», погрозами судових переслідувань великих змі та деяким попереджувальним зустрічним вогнем.  

Приділимо дещицю уваги цьому інтерв’ю, бо в ньому все виглядає дуже логічним і реальним, і вже пройшло випробування часом. Взагалі російські студенти, та й наші здебільшого теж, марно витрачають роки, начебто вивчаючи в інститутах бізнес і політології. Насправді достатньо правильно визначити, кого треба слухатись, а на кому «заробляти», та ще прочитати пару отаких інтерв’ю для кращого усвідомлення реального стану речей. Дерипаска справді виглядає як один з тих, хто стоїть за лаштунками російської політики. Принаймні колись стояв, бо може вже потроху й відтирають. Хоч він і розповідає про російську «справжню владу» і свою участь в ній як про щось стабільне і вічне, вони звісно усміхаються один одному в очі й чатують на слабину. Але досі його чомусь оминали західні санкції, як і Абрамовича, Юмашева та Вексельберга – магнатів ще Єльцинських часів...

Резюме:

1. Олег Дерипаска прямо і не соромлячись каже про те, що вони, "російська закулісна влада", прямо і значуще впливають на процес формування влади тих країн, де тільки можуть це зробити, передусім в колишніх республіках СРСР. Зрозуміло, у «власних інтересах».

2. Каже, що росія може «обрушити» американську економіку і долар, якщо захоче, мріє про рублеву зону і повалення гегемонії США. Тобто у те, про що вже роками пишуть численні російські сайти на тему «долар скоро рухне, а росія стане світовою гегемонкою». Не знаю, чи вірить він сам у це насправді, а чи підвищує таким чином патріотичний дух адресатам.

3. Прокуратуру, суди, спецслужби, російські телеканали і газети, всіх вони спромоглись остаточно поставити собі на службу (десь в 2004 р.), і тепер вони ходять по струночці, а не заважають їм, як то бувало раніше.

4. Президент Росії - це свого роду найманий топ-менеджер, який керує так, як йому накаже закулісна влада. Каже, що він розумна, адекватна людина і ніколи "не перевищує межі своїх повноважень". Насправді Путін має дуже посередні розумові здібності, низьку освіту і мало знань. Вони вибрали його, бо вважали, що йому не стане розуму перебрати на себе владу, але водночас з нього вийде гарний слухняний виконавець. Так воно і було, але на зараз ми бачимо, що Тимченки, Ротенберги та Міллери злетіли до Абрамовичів і Дерипасок. Бо красти з бюджету - то дурна справа не хитра. Особливо в умовах, коли вже всі ЗМІ і поліції підкорені. 

5. Він вірить або переконує адресатів, що вірить у те, буцімто США нав’язували демократію з метою керування країнами, і що вони (російська справжня влада) вміють робити те саме ще краще. Інтерв’ю 2006 року, а зараз ми вже бачимо цей ор росіян на повні груди: «америкоси захоплюють країни демократіями, а ми що, лисі?!?».

6. Про Україну: зізнається, що після подій 2004 р. вони почали експорт в Україну "загальнолюдських цінностей": - "свободи слова", плюралізму ", "свободи громадських об'єднань", ну і так далі, наслідуючи американців. Мовляв та сама американська технологія, тільки ще поліпшена. «Всі балаболки, типу Савіка Шустера, Сергія Доренка - всі зараз там.» - і дійсно, Савік Шустер зробив мабудь більше за всіх у справі розгойдування України зсередини під вивіскою «свободи слова», а також дуже любить рекламувати Юлію Тимошенко – головну надію «російських закулісних влад» ще й досі.  

7. Про Юлію Тимошенко каже, що вони домовилися з нею під час першої газової війни, що вона «цілком адекватний і професійний політик», допомагала їм захоплювати українські заводи, і вони розраховують захопити всі найсмачніші бізнеси в Україні. Я особисто пам’ятаю, як Тимошенко помогла захопити росіянам Криворіжсталь невдовзі після Помаранчової революції.

8. Вірить або переконує адресатів, що вірить у те, буцімто Європейці до них підлещуються, і з кожним днем ​​все більше. З огляду на те, як Європа зреагувала на нинішню війну, в тому нажаль є велика частка правди.

9. Про російську опозицію каже, що вона необхідна, і вона куплена або керується шляхом «дали – відняли». Щира правда.


Микола Асмолов, журналіст, довго перераховує регалії Дерипаски й нарешті запитує, чому він хоче поширювати свій бізнес на азіатські ринки.

Олег Дерипаска - Великий бізнес, як і будь-який інший, шукає вільні ніші для своєї діяльності. Але великий бізнес, на відміну від дрібного і середнього, сам зав'язаний на технологічний ланцюжок державної влади. Перш за все - у фінансовій частині, потім в частині технології управління суспільством, в політичних структурах, у паблісіті, ну і так далі. Повинні бути враховані всі фактори починаючи від настроїв суспільства, від етапу формування владних груп, і закінчуючи фінансовими інститутами. Без урахування цього великий бізнес просто не може реалізувати свої проекти.

Азіатський регіон, особливо республіки пострадянського простору, зараз знаходяться в стадії формування влади. І цей процес відбувається при значному впливі наших російських політичних владних структур. Як ми зараз закладемо - так і буде потім довгі роки. (І при цьому росіяни люблять насміхатись ха-ха, то це ми у вас у всьому винні?)

Крім того, створені за радянських часів високотехнологічні підприємства в Середній Азії зараз часто використовуються неефективно, деякі зруйновані або зношені. Капіталізація їх низька, але перспективи інвестицій вкрай цікаві: вартість робочої сили невисока, нестачу кваліфікованих кадрів легко заповнити з Росії. Проблеми енергетики в принципі можна вирішити, ресурси є. (власне десь з рік тому в Вірменії відбувались великі заворушення через те, що росіяни зкупили енергетику й підняли ціну за кіловат до небес)

Н. А. - Ваші фінанси будуть грати на території СНД?

О. Д. - Вони вже там грають, як ви висловлюєтесь. Україна, Вірменія, Таджикистан. Далі більше.

Н. А. - Регіон отримує розвиток в результаті ваших дій?

О. Д. - Наш прихід в Середню Азію - це вже і є розвиток. Наприклад, спишемо міжнародні борги найбіднішому Таджикистану, про це вже заявив В. В. Путін. Отримаємо у власність алюмінієвий завод. Чи погано? Чудова угода.

Н. А. - Які дії повинні робити влади країн, щоб зробити регіон інвестиційно привабливим?

О. Д. - Перш за все, крім нас з Росії найближчим часом в пострадянську Середню Азію навряд чи хто з великими проектами прийде, виключаючи нафту і газ, і це ще один фактор нашого інтересу до регіону. Причина, сподіваюся, зрозуміла - нестабільність державних і політичних структур, що виникла після розпаду СРСР, і високі ризики інвестицій для європейців і американців. Правда, особливим ​​рядком серед потенційних інвесторів стоять Китай і Індія. Тепер, що стосується дій державних органів, якщо ви це маєте на увазі, кажучи "влада". Взагалі-то це речі різні. Держорганам потрібно не заважати нам сформувати таку владу в республіках регіону, яка буде ефективно управляти і держапаратом, і своєю частиною бізнесу, економіки. Це означає - керувати усією громадою. Поки що держоргани в республіках Середньої Азії є, а влади як сформованої структури бізнесу, економіки, політичних еліт  майже ніде немає. І ми готові в точках нашого інтересу цю владу формувати.

Н. А. - Що входить, в такому випадку, в поняття "влада"?

О. Д. - Перш за все група людей, еліта, здатна приймати рішення і їх реалізовувати... По-перше, це повинні бути економічно ефективні рішення. По-друге, це повинні бути рішення з ефективного управління політичними структурами, держапаратом. Розумієте, глава держапарату - не обов'язково реальний лідер країни. Він може лише використовувати повноваження тих, хто має реальну владу. Він може бути, наприклад, найманим менеджером, який відповідає за координацію дій різного бізнесу в регіоні, за паблісіті бізнесу і держави. Назва несуттєва - президент, прем'єр чи ще як-небудь. Коли я говорю бізнес - я маю на увазі, звичайно, великий бізнес. Дрібний і середній бізнес всього лише обслуговує населення і їх впливу на технології влади не існує, і не повинно такого впливу бути. Швидше навпаки, влада вибудовує дрібний бізнес так, як їй потрібно в даний момент. Ми в Росії пройшли великий шлях по усвідомленню технологій формування влади. Ми навчались. Наш шлях з усіх країн СНД - найуспішніший. Так і повинно було бути, враховуючи ресурси Росії.

Н. А. - А як може допомагати великому бізнесу міжнародна політика держави?

О. Д. - Бізнес зацікавлений в освоєнні нових ринків, наприклад. Або в зниженні транзакційних витрат. Ось Росія вкладає виручені від продажу нафти кошти в державні цінні папери уряду США. Таким чином ми можемо отримувати під заставу цих паперів хороші кредити в банківській системі США. Набагато дешевше обходиться страхування таких кредитів, нижче відсотки за кредит. Крім того, коли Росія вже вклалася в економіку США, тільки вкрай недалекоглядні люди в Штатах можуть не пускати на свою територію великого бізнесмена з Росії. Ми ж можемо викинути їм їх зелені папірці, якщо вони будуть сильно показувати норов. Впаде вся економіка США, і сьогодні Росія вже може це зробити. Так що найближчим часом Русал буде працювати в Америці на повноправних підставах, якщо звичайно який-небудь ідіот з ФБР знову не почне в великому російською бізнесі шукати російську мафію

Н. А. - Президент Путін постійно підкреслює вашу особисту роль в економіці Росії. Судячи з усього, російська владна вертикаль для вас - не секрет за сімома печатками. Скажіть, як сьогодні ви оцінюєте дієздатність, ефективність і російської влади, і російського великого бізнесу? І як оцінюєте, в зв'язку з цим, перспективи інтеграції середньоазіатських республік?

О. Д. - Російська влада сформувалася остаточно недавно, всього рік - два. Це той час, коли в структуру влади перестали пролазити люди неадекватні, що сколотили капітали на "грі в рулетку", а не на системному підході. Зараз вони всі видалені геть - кого вже немає зовсім, хто сидить в таборах, але велика частина проживає залишки грошей за кордоном. Хтось, звичайно, ностальгує.

Н. А. - Вибачте, це про Березовського, Ходорковського, Гусинського, Живіло і інших?

О. Д. - Так, про них і про багатьох інших подібних до них. Так ось саме зараз російська влада, тобто люди, здатні приймати рішення, приймають їх таким чином, щоб вибудовувати систему управління держапаратом, мас-медіа, і іншим елементами управління масами. Нам зараз ніхто не заважає. І хороші менеджери для цього знайшлися.

Н. А. - А Путін, вибачте, він - менеджер? Або він сам приймає рішення?

О. Д. - Президент Росії - це свого роду топ-менеджер, що керує всією країною. Він розумна, адекватна людина, ніколи не перевищує межі своїх повноважень. Помітили, як заробив держапарат в Білому Домі, як працює прокуратура, суди, спецслужби, як працюють російські телеканали і газети? Просто блискуче! Все допомагає економіці, бізнесу, а не заважає нам, як було ще недавно. Під це можна давати гроші, що ми і робимо.

Н. А. - "Ми" - це великий бізнес?

О. Д. - "Ми" - це російська реальна влада. Великий бізнес - це частина нашої технології.

Н. А. - Якщо не секрет, хто входить в ваше коло?

О. Д. - Який же секрет? Всі ті, хто послідовно об'єднався навколо першого президента Росії Бориса Миколайовича Єльцина, хто взяв на себе сміливість приймати важкі економічні та соціальні рішення. Всупереч тим спробам грати на популізмі того часу, яких було безліч - і в політиці, і в економіці Росії. Найчастіше були просто безграмотні і просто дурні кроки...

Н. А. - А імена вашого кола назвати можете?

О. Д. - Губернатор Чукотки Роман Абрамович, я до ваших послуг, теж. Глава МДМ-банку Андрій Мельниченко. Продовжувати?

Н. А. - Дякую, зрозуміло. А скажіть, ця влада - демократична, як ви оціните?

О. Д. - Куди вже демократичніше. Якщо, звичайно, відкинути всякі казки про демократію, нібито хтось щось вирішує, зайшовши в кабінку для голосування. Насправді кабінки існують для того, щоб населення мало можливість туди заходити - урочисто, під звуки музики. Це населення повинно надовго запам'ятовувати те, що вони мали демократичну можливість поставити галочку в будь-якому місці, де захочуть. Це елемент стабілізації громадських процесів. Абсолютно ясно, що економіка, великий конкурентоспроможний бізнес не можуть піти на такий великий ризик - довільне призначення менеджерів держапарату, як бог на душу покладе. У жодній західній країні немає такого свавілля, а у нас на середньому рівні управління країною воно деякий час було. Це сильно заважало владі й бізнесу. Тепер ризик усунутий, та й кадри відстоялися.

Кадри для управління країною і державою необхідно ретельно добирати. Держменеджер повинен бути, по-перше, адекватним. Перш за все в розумінні пріоритету бізнесу в державі. По-друге, він повинен бути професійним. У цьому випадку він має всі шанси на підтримку влади, в тому числі на гідне матеріальне стимулювання. Але ні в якому разі він не повинен брати сам - де завгодно і скільки завгодно. На жаль, ще є області Росії, де це не до кінця відрегульовано. Місто Москва, наприклад, там було дуже гарний початок закладено, при першому мерові Гаврилі Попові. Його не зрозуміли, порахували пропагандистом корупції, і людина пішла. Москва досі живе на його доробку, але в держапараті Москви панує формений бардак, підтримуваний міською владою. Через це великий бізнес в Москві неможливий - ризик надто великий. І на чолі Москви стоять неадекватні люди, жадібні, до того ж.

Я розповідаю це для того, щоб провести аналогії з Середньою Азією.

У Москві ми порядок наведемо досить скоро, Лужков - це один з останніх із тих, хто навряд чи відповідає своєму місцю. В азіатських республіках СНД все складніше, але і надій на конструктивність керуючих лідерів набагато більше. Що стосується моїх відносин з Путіним - вони у нас самі близькі, теплі й дружні. Ви правильно помітили. Володимир Володимирович - людина, яка вміє дуже уважно слухати і запам'ятовувати, аналізувати, і втілювати ідеї в реальну справу. Я дуже його ціную, і не шкодую, що свого часу наш вибір припав на нього.

Н. А. - Скажіть, ваш бізнес серйозно матеріально стимулює чиновників. Проте ви якось уникаєте звинувачень в корупції?

О. Д. - Не смійтеся. Ніде в світі чиновники, в тому числі правоохоронних відомств, судді, не живуть на мізерну зарплату з бюджетної каси. Якщо людина правильно розуміє все, якщо він задіяний в будь-якій технології владних дій - йому узгоджується рівень особистих доходів, і життя його і його родини забезпечується дуже добре. Фільми та блокбастери про боротьбу з корупцією - це для широкого охоплення населення, своєрідний паблісіті держави. Так і у нас, і в Америці, і всюди. До того ж корупція - це не той випадок, коли великий бізнес платить зарплату і забезпечує особистий дохід держфункціонерів. Корупція - це коли держфункціонер сам довільно бере де хоче і коли хоче, я вже говорив.

Н. А. - Ще питання. Чи не будете ви займатися зміною керівників республік Середньої Азії? Багатьох з них дорікають в узурпації влади, в тоталітарності режимів?

О. Д. - Узурпація, тоталітарність - це всього лише від низького професіоналізму керуючих команд, звідси і такі звинувачення. Слабкий паблісіті держави. Я повторюся і уточню для того, щоб була зрозуміла технологія управління суспільством, будь-яким суспільством. Група людей, які здійснюють владу, скажімо, в державі, приймає рішення про форму цієї влади. Зараз, наприклад, це форма демократії, коли широка публіка переконана, що ними керують ті, кого вони обрали в кабінках для голосування. В якійсь мірі так воно і є.

Після першого рішення носії справжньої влади ухвалюють рішення - хто буде на чолі структури управління, один з них, або хтось найманий. У Росії, наприклад, найманий менеджер. Очевидно, сам Путін - не бізнесмен. Після цього прийняті рішення формалізуються і реалізуються.

Про лідерів середньоазіатських республік - працюємо з ними. Безпосередньо на політичний процес в суміжних державах ми впливати не будемо. Ми вже навчилися у США правильній поведінці, і навіть поліпшили їх технологію.

До речі, чомусь помилково вважають, що Росія хотіла нав'язати Україні Віктора Януковича в якості президента. Ми, звичайно, фінансуємо його, але зовсім не з метою нав'язування Україні. Ми шукаємо в республіці адекватних менеджерів, і Янукович - лише один з можливих кандидатів.

Там зовсім інша ситуація. Ми побачили, що в суміжній нам території абсолютно відсутні як люди ефективної бізнес-еліти, так і талановиті управлінці держапарату. Там всіх потрібно вчити. І ми прийняли рішення - не кидати ж цей шматок суші. Після цього ми почали експорт в республіку "загальнолюдських цінностей": - "свободи слова", плюралізму ", "свободи громадських об'єднань", ну і так далі. Та сама американська технологія, поліпшена. Всі балаболки, типу Савіка Шустера, Сергія Доренка - всі зараз там. І так буде до тих пір, поки наші інтереси не досягнуть ступеня ефективного управління державою Україна, а інтереси наші там дуже великі. Ющенко трохи заблукав, - він вважав, що країною можна керувати за майдану, за допомогою оброблених ліберальними і націоналістичними ідеями студентів. Він помиляється, це ж очевидно для професіонала. Ми покажемо всім його помилки. Ви вже спостерігали розгубленість Ющенка в російсько-українській газовій війні. Далі - більше.

І так буде скрізь, де ми будемо бачити неконструктивне ставлення до наших інтересів. Рік - два - три експорту "європейських стандартів", "загальнолюдських цінностей", - і влада там буде приведена в адекватний стан. Після цього залишиться тільки підібрати управлінців.

Н. А. - А як же в Грузії? Саакашвілі? Як буде там?

О. Д. - Такі люди, з такою позитивною енергією, як Михайло Саакашвілі, нам би дуже знадобилися. Я готовий був би забезпечити його особистий дохід рази в два - три вище, ніж він отримує сам з усієї Грузії. Дуже шкода, але він сам хоче бути бізнесменом, і трошки недостатньо розуміє, що масштаб Грузії дуже малий. Тому навряд чи він погодиться на співпрацю. (через два роки, в 2008 році, росія нападе на Грузію війною.) - А як бути з соціальними потрясіннями в Грузії? - Соціальні проблеми в бізнесі - справа звичайна. Треба вміти працювати з держапаратом і політичними структурами - і все можна вирішити. У нас є дуже хороший досвід вирішення таких проблем в різних регіонах, особливо цікаво вийшло в місті Ачинськ.

Н. А. - Що там сталося?

О. Д. - Один профспілковий лідер пішов проти правил, і став нас шантажувати - намагався відняти глиноземний комбінат, підняти робітничий рух, журналістів, ну і все таке інше. Ціна питання від профспілки - близько чотирьох мільйонів доларів. Для мене ціна питання - вартість комбінату. Близько 1,5 мільярда. Платити ми звичайно ж не стали. Цей бідолаха, Смолєнцев, не врахував, що Ачинськ - дуже кримінальне місто. Ми всього лише зняли з профспілковця весь захист держави на деякий час. І чому влада повинна захищати тих, хто проти неї? (звісно ж не тому, що він платить податки, так?) І ось кримінал дізнався про чотири мільйони. Почалися акції. Злякався профспілковий працівник, став бігати від бандитів, і активісти його поховалися. Деякий час по тому пішов купатися на ставок, а сердечко від стресу не витримало - потонув. Вийшло смішно. Труп знайшли. Зібрався профспілковий актив - крики, чому у трупа вся голова і шия ззаду нібито суцільний синець, нігті на руках зірвані - начебто катували і вбили його. Працював судмедексперт, я сам просив Володимира Васильовича Устинова, генпрокурора, проконтролювати... Результат дуже професійним вийшов, його донесли до публіки. Людина пливла, ставок досить великий, метрів сорок. Глибина метра два. Вітер дув, хвиля велика. Серце не витримало у профспілковця. Він задихався, але ще дерся по березі, нігті зривав. А коли знесилів - його хвилею било об прибережний камінь, головою і потилицею. Звідси гематома на трупі, а не від бандитських тортур. Всякі громадські працівники шуміли, звинувачували нас, три рази кримінальну справу порушували - результат той же. Помер від нападу.

Тепер немає у нас проблем в Ачинську. Комбінат наш. Журналісти і профсоюзники переїхали в інші міста, позбігали. Так що не варто доводити справу до масових заворушень, потрібно діяти з випередженням. Професійно працювати треба.

Н. А. - А як ви працюєте в області "паблік рілейшенс" від Русала?

О. Д. - У нас хороша професійна команда. І не тільки від Русала, від Базела теж. Звичайно, ще чимало в Росії людей, хто хотів би зіпсувати нашу репутацію. Звести рахунки за те, що ми працюємо більш успішно. Нещодавно, наприклад, з'ясували, що ряд співробітників спецслужб мали фінансування від міжнародних кримінальних кіл з замовленням "віджати" в нас гроші. Зараз розбираємося з цим, вирахуємо скоро всіх "перевертнів".

Н. А. - До речі, з огляду на ваші близькі стосунки з президентом Росії Володимиром Путіним? Як ви будуєте роботу взагалі з силовиками, з вихідцями зі спецслужб?

О. Д. - Звичайно. Якщо кругозір людини дозволяє - даємо йому роботу з відповідним рівнем компетенції. У радянського КДБ були прекрасні напрацювання по підтримці політичної і соціальної стабільності.

Н. А. - А Захід не злякається використання таборів, психіатричних лікарень, якщо раптом таке буде?

О. Д. - Нові піар-технології дозволяють діяти з випередженням, уникаючи непотрібних скандалів. Захід вже проковтнув китайський Тяньаньмень, вкладає в стабільну КНР чималі кошти. Проковтне і новий порядок в Росії.

Н. А. - У спецслужб не виникне бажання взяти владу під контроль?

О. Д. - Ми беремо в структури управління тільки тих вихідців із силових структур, які розуміють пріоритетність фінансових механізмів влади. Тобто визнають наше лідерство. Якщо ж колишній ГБ-шник, навіть з великим досвідом, не має кругозору і не розуміє, що він повинен вірно служити реальній російській владі – шанси в нього нульові. А взагалі-то люди, які вміють вибудовувати технологію нашого контролю над суспільством, нам дуже потрібні.

Н. А. - Цікаво, а як ви вважаєте, якою є роль опозиції в структурі влади? Чи потрібна вона взагалі?

О. Д. - Потрібна обов'язково. Інакше технологія управління масами стає неповноцінною. У Росії, наприклад, нам вдалося сформувати немаргінальні опозиційні групи, і добре ними керувати. Функціонери їх повністю наші, і добре оплачуються нами. Існують і маргінальні групи - з ними ми теж працюємо. Дали - відняли, і так далі.

Н. А. - Це, якщо не секрет, Рогозін з "Родіною" і КПРФ Зюганова - Семигина?

О. Д. - Ви самі все знаєте. Така технологія на сьогодні використовується в більшості багатих країн Заходу. В Америці, правда, існує дві потужні еліти, які мають щось на зразок договору про черговість влади, ззовні це виглядає як наявність некерованої опозиції, але це не так. Це явище унікальне, і забезпечене воно функцією США як світового емісійного центру. До речі, в цьому криється початок кінця США, і ми в процесі "закінчення світового гегемонізму" так чи інакше візьмемо участь. Без вживання всіляких ядерних ракет.

Н. А. - Як ви вважаєте, якою є роль Громадської палати, яку нещодавно створили з ініціативи президента Путіна? Дійсно це допоможе чистити держапарат в Росії?

О. Д. - Звичайно. Це відмінний паблісіті держави. Правда там деякий час відсіюватимуться неадекватні люди. Ті, хто залишаться, будуть розуміти - сюди йти можна, сюди - зась. Ось почистити генералітет армії треба. Будь ласка: відразу виникає гучна справа про дідівщину. Громадська палата тут як тут. Генерали не смикнуться навіть. І таким чином далі.

Н. А. - А до речі, як ви вважаєте можна ставитися до талановитих людей взагалі? Як їх використовує ваша система влади?

О. Д. - Дуже просто. Відразу і назавжди купити. Або, якщо угода не відбулася - знищити.

Н. А. - Що, фізично знищити?

О. Д. - Ну що ви, це зараз не модно. Звичайна в цьому випадку наша технологія - знищення моральне. Я вже розповів вам, для чого використовуються у нас слухняні колишні фахівці з КДБ і інших спецслужб. Морально знищений противник доводить нашу силу і наші безмежні можливості. Такий бідолаха чим голосніше кричить, просить про допомогу - тим краще. Він кричить - а йому руки ніхто не подає. І стає він смішним. Решта ж метикує - варто проти нас йти, чи ні.

Он Ющенко поступово стає смішним. Особливо після того, як ми домовилися з Юлією Тимошенко. Вона, до речі, цілком адекватний і професійний політик, допомагала нам на Миколаївському глиноземному комбінаті. Тепер Ющенко нічого не залишається робити, як роз'їжджати по Європі і просити про підтримку. Результат його зусиль просто смішний – до нас підлещуються з Європи, і з кожним днем ​​все більше. Прийде час - всі цікаві фабрики, весь транспорт України буде наш. Це точно. Ось так робиться гра.

Н. А. - Жорстка у вас позиція.

О. Д. - Жорстка гра - жорстка позиція. Інакше не можна.

Н. А. - Ще трохи про економіку. Скажіть, рублева зона - це реально для СНД?

О. Д. - Звичайно. У долара зараз великі проблеми. Нам впускати його ніяк не можна, а наповнення немає, ліміти емісії колосально перевищені. Євро неповноцінний, бо Євросоюз не може грати на емісії так, як це робить США зі своєю резервною системою. Так що всередині СНД нам потрібен рубль. З одним застереженням - в рублеву зону будуть допускатися ті, хто має конструктивну владу.

Н. А. - Можете навести приклад такого підходу?

О. Д. - Звичайно. Вірменія. Там підприємства переходять в нашу власність, і хороші гарантії для бізнесу. Структура влади добре формується з цієї причини.

Н. А. - Чи можна резюмувати, що у наших азіатських республік хороші шанси на залучення російського бізнесу?

О. Д. - Можна.

Н. А. - Дякую за цікаве інтерв'ю. Справжня ексклюзивна інформація.

О. Д. - Прошу вас - це все тільки для вашого VIP-бюлетеня. Не варто транслювати це в газети або в інтернет. Для них будуть доречні інші питання і відповіді.

Н. А. - Обіцяємо. Наші передплатники - люди відомі, і всі дуже добре розуміють питання влади і бізнесу. Думаю, вони будуть вдячні вам за відвертість.

О. Д. - Всього доброго.

Інтерв'ю VIP - бюлетеню "Час Євразії". Бюлетень № 2, 2006 р Микола Асмолов. ЧАС РОСІЇ В АЗІЇ.