Facebook: Як воно має бути

Зображення
Демократичний кластерний facebook
Body

Демократична кластерна соціальна мережа - різноманіття і безпека людства 

Насправді я не кажу, що у кожної країни неодмінно має бути власна соціальна мережа (технічно). Надто вже зручно мати у одному «вікні» знайомих і клієнтів з усіх країн. Це може бути і одна мережа, той же фейсбук, але обов’язково поділений на кластери зі своїми керівними центрами.

В перехідний період, поки не настане інформаційна епоха, буде відбуватись боротьба за «демократію в соцмережах». Зараз в єдиній світовій соцмережі є тоталітарна диктатура з таємними законами. Рядові користувачі повністю безправні. Вони не можуть ані впливати на владу і її політику, ані оскаржувати її дії. Цього ще поки майже ніхто не розуміє, принаймні мені нічого не відомо  про те, чи були ще в кого такі думки. Спочатку люди мають усвідомити необхідність демократії також і в соцмережі, - основному місці життя майбутньої цивілізації. Потім розпочати за неї боротьбу. Чи складно, чи легко це буде відбуватись, хто зна. Але однозначно якісь розумники вже зрозуміли важливість цього питання і будуть всіляко протидіяти, обманюючи й задурюючи, що то неважливо і неможливо, та й так все добре. 

«Це приватна компанія і їх власна справа». «Гаразд, компанія соціально важлива, але вони ж радяться з елітами, десь там в таємних кабінетах». «Ні, ніякої автономії регіонам – ми розумні і все правильно робимо». «Розкриття таємних алгоритмів неможливе – це приватна власність!». «Гаразд, нехай вам буде можливість скаржитися, але для того треба винайняти ще великий штат працівників, а ми комерційна організація, хто за те буде платити?» «Що, ви хочете самі обирати модераторів загальним таємним голосуванням? Та ви здуріли!» Як не смішно, але десь такі етапи можуть насправді трапитися.

Соціальна мережа демократичного кластеру суспільства має мати такі ознаки:

Відкритість і прозорість Законів. Правил спілкування і алгоритмів видачі.

Можливість впливати на законодавство. Шляхом принаймні публічного обговорення, а то й голосування.

Можливість самим обирати владу. Нехай не рядових модераторів, але керівних осіб місцевого відділення фейсбука. Звісно, знати, хто вони такі.

Можливість подати до суду. Тобто оскаржити, і мати можливість провести публічне обговорення випадку, а не закриту таємну відповідь «вашу скаргу розглянуто, порушень не виявлено».

Ну, звичайні основні принципи демократії. Чомусь тільки нікому не здається, що вони мають діяти також і в соцмережі – осередку суспільного життя майбутнього. Так, це підвищить витрати «приватної компанії». Але ж і суспільства попередніх епох мали витрачатися на суди, поліцію і вибори.

Децентралізація. Кожна спільнота-кластер має сама визначати «інформаційну політику» свого сегменту сітки. Від заборонених до вживання слів до алгоритмів просування і видачі. Різноманітність, як ми вже зауважували, це головний принцип еволюції і виживання. Конкуренція систем дасть можливість виявити кращі правила на практиці. Автономність систем дасть можливість проводити суспільно-інформаційні експерименти на окремих кластерах, а не на всіх одразу, мінімізуючи ризик піти не туди всім одразу й забути, де ми були раніше. 

Інформаційна небезпека

Демократичний кластерний фейсбукЗгадаємо, з чого починали. З можливості надурити маси, яка залежить не тільки від розумності та освіченості людей, але ще від кількох чинників.

1. Можливість практичного застосування брехні. В інформаційній ері, коли продається сама інформація, продати брехню так же легко, як і правду, і ніякий реальний світ цьому не завадить. Кожна окрема людина може перевірити якісь окремі факти, які піддаються перевірці, якщо вони взагалі є, ті факти. Тобто якщо написано, що оцей ананас можна посадити в тундрі і збирати врожаї, окрема людина може купити його, посадити, побачити, як він замерзне першої ж зими, і зрозуміти, що то брехня. Але шахраї вже продали багато таких саджанців і заробили купу грошей на самих випробувачах. Крім того в них вже є розкручений акаунт, а у вас лише сотня друзів. Голос шахраїв сильніший і їм продовжують вірити. Ну, може ви ще й не те щось зробили. Хто буде доводити, що їх продукт насправді технічно не відповідає заявленим якостям? Це не так просто і щодо матеріальних речей, а щодо абстрактних ідей взагалі невідомо як. Щодо соціальних, економічних, політичних і таких подібних теорій і історичних пліток, яких вже зараз безліч.

2. Постійне повторення. Скільки завгодно і дуже дешево. Створюєш систему ботів, і постиш один текст зразу в сотню груп одним натисканням кнопки. Навіть рерайт статей вам зроблять програми. Але все ж таки краще мати декількох талановитих письменників-блогерів для продукування нового тиражу з тими самими ідеями.

3. Мережа постійних представників-нагадувальників. Мережа як така вже й не потрібна, бо всі знаходяться в одній інформаційній мережі. Справа лише в попередній розкрутці. Коли «люди вам повірять», то самі будуть репостити ваші ідеї. Треба тільки підтримувати їх зацікавленість.

4. Зворотній зв’язок. Ніяких проблем, ви можете самі ходити і читати коментари й дописи людей. Бачити хто і що пише. Можливо вам ще знадобляться декілька хакерів, щоб залізти в особисте листування можливого конкурента чи підслухати розмови в закритих групах. Але це вже не те, щоби султану одягати лахміття і йти на площу слухати, що кажуть бідняки, або посилати таємних емісарів в далеку провінцію на розвідку обстановки і настроїв.

Тож чи розумніші ми, ніж наші предки? По-перше, діти вже дуже лінуються вчитися. Чомусь кудись у них зникли стимули. По-друге, значно збільшилась кількість інформації, якою потрібно володіти в «інформаційний вік» для «бути успішним», або хоча б адекватним. Предкам досить було знати, коли сіяти і доїти. Нині завтяті працівники гордо промовляють, що «зараз треба все життя навчатись, щоб тільки не втратити своєї кваліфікації», і не бачать в тому ніякого негативу. Нда. А щоб розібратися простій людині в тому, за кого ж голосувати, за яку партію чи команду, треба кинути роботу і дітей, і днями сидіти в інтернеті. Бо інформації вже стільки, що люди в звичайному повсякденні встигають лише пробігти очима заголовки, й може де розгорнути анотацію. Але свідомому сумлінному громадянину ще треба воювати з купами фейків, наклепів і викривлень, намагаючись дослідити джерела. Виявити, чи був взагалі факт, і яким він був, і наскільки його викривили, і чи можемо ми таку міру викривлення «зрозуміти».  Отоді можливо ти й зможеш «зробити правильний вибір». Але втратиш роботу, та й психічне здоров’я.  Або право вважати себе «розумною людиною, яка зробила правильний вибір».

Тобто в абсолютному вимірі люди зараз мають більше знань, аніж їхні предки, зрозуміло. А от у відносному.. з точки зору володіння достатнім об’ємом інформації для адекватного виконання своїх обов’язків.. Ба хоча б для бути корисним членом суспільства.. Раніше баби й діди були корисними і в старості – і онуків гляділи, і їсти варили, і в городі робили, поки були хоч якісь сили. А зараз, щоб тільки втриматись на роботі, потрібно «все життя навчатись, щоб тільки не втратити своєї кваліфікації». І вже за сорок люде сходять і сходять з дистанції один за одним. А якісно вибрати собі депутата – то задача майже захмарна для більшості по об'єктивним причинам. Так що судіть самі, хто розумніший.

Післямова про Google

Значною мірою сказане вище про фейсбук стосується і гугла. Він не є соціальною мережею, але технічно може визначати, які сайти існують в реальності, а які ні. Хоч зараз гугл, здається, ще такого не робить. Але у нього є потенційна можливість «забанити сайт» - видалити його з пошукової видачі. І сайт, який ви створили і розмістили десь на сервері, доступний людям за прямим посиланням, ніхто не знайде, ніхто не побачить. Тобто в інформаційному просторі його не існуватиме.

А от Google AdSense — сервіс контекстної реклами, за допомогою якої власник сайта заробляє на життя, банить акаунти вже давно і різко. В тій самій манері, що і фейсбук. Ви начебто можете подати скаргу, але вона навіть не розглядається, вам в кращому разі приходить відмовка «ваша скарга розглянута, порушень не виявлено». І при цьому гроші, зароблені вашим сайтом, що залишались на момент бану на вашому рахунку, google забирає собі. Просто конфіскує. Існують форуми, де люди частенько на таке піратство скаржаться. В мого знайомого гугл таким чином вкрав 450 євро. В кого відібрав 1 000. А бували випадки й 10 000 конфісковував. За що – начебто за порнографію. Але нічого такого там не було і близько, то ж звідки вони це взяли – невідомо, а оскаржити – неможливо. Хіба що їхати в США і подавати до суду за шалені кошти. Отже, хоч з пошуку сайт (поки що) не зникає – але заробляти на ньому ви вже не можете. А на чому ж ще заробляти в інформаційну еру? 

Монополіст - це страшно.