Україна без корупції – реальна перспектива

10 June 2017
Printer-friendly versionPrinter-friendly version
Україна без корупції – реальна перспектива

Коли Україна стала незалежною, у спадок від СРСР вона дістала потужний силовий та адміністративний апарат. Настільки потужний, що замінив собою так і не створений «вільний ринок», котрим марили довірливі демократи кінця 1980-х. Але все сталося в цілковитій відповідності до марксистсько-ленінської теорії - апарат заступив і правосуддя, й демократію як таку.

Відверто кажучи, «апарат» в Україні це не лише силовики і чиновники. Це також і гілка влади, на якій сидять депутати ВР та місцевого самоврядування. Та це ще не повне обличчя апарату, бо треба тут згадати і суди. Основне корупційне коло окреслено. Кожен гвинтик мусить добровільно підкорятися «апаратним правилам», інакше довго не протримається. Нелояльність до наявних правил гри рано чи пізно буде означати - «на вихід». Саме цей «апарат» забезпечує надприбутки вітчизняним олігархам, не забуваючи, звичайно, і про себе. А відбувається це все за рахунок простих людей. Відтак посада у владі – це саме те «кормління», котре й походить від слова «корм».

Чи змінилося щось на краще сьогодні? Так, змінилося, але докорінно - ні. Чи інституційно незалежні від «телефонного права» сьогодні правоохоронні органи, прокуратура і суди? Скоріше ні, чим – так. Чи можемо ми це собі дозволяти й далі? От принципове питання для суспільства. Звісно не можемо, але ж дозволяємо.

А поки ми дозволяємо, поки не досягли «точки неповернення», поки реформи йдуть повільно й вибірково, поки суспільство ще не в змозі самоорганізуватися й пильно стежити за поведінкою влади в тій чи іншій конкретній царині, «апарат» продовжує захищати своїх адептів через вибіркове правосуддя, годувати і підтримувати їх статус через «розпилювання» бюджету, через податкові пільги для обраних бізнесменів (котрі діляться відкатами), через банальні хабарі…Положення адептів «над» рештою людей зберігається, тому що інші, які живуть «під», в свою чергу це дозволяють, а для тих хто «під» - правила зовсім інші.

Життєдіяльність «апарату», який і є корупційним колом, забезпечує кругова порука. Відтак й досі існуюча система в Україні, а вона ще не зламана, буде й далі виправдовувати злочинців і корупціонерів із числа «своїх». Така вона загальна тенденція взаємовідносин «касти вельмож» із безправним населенням, і ця тенденція, будемо чесні перед самими собою, й до сьогодні життєздатна. До речі, природа «безкарності для своїх» щодо корупційних правопорушень є однаковою, що й в економічного визискування простих людей владою, і там, і там йдеться про ставлення господарів життя до абсолютної більшості громадян як до сумнозвісної «біомаси», на котрій покликані квітнути тільки окремі паростки шикарного й безкарного життя.

То ж як досягти «України без корупції»? Утім паралелі із середньовіччям підказують приблизні шляхи дій, до яких повинне вдаватися суспільство. У Європі всевладдю аристократії поклала край буржуазія. Але сама вона почалася з міських ремісничих цехів – товариств особисто вільних людей, котрі гуртувалися для захисту своїх персональних, цілком прагматичних інтересів. У сучасній Україні Майдани як найвищі прояви громадської активності проти будь-якого порушення прав людини та громади, проти засилля корупції, мають поєднуватися із постійною самоорганізацією небайдужих громадян (у вигляді громадських груп, організацій, рухів), котрі здійснюють постійний контроль за діями влади. Саме так виникло громадянське суспільство на Заході, саме так, насамперед навчившись контролювати владу, європейці досягли своєї нульової толерантності до корупції.

Покарання того чи іншого конкретного корупціонера, хоча й це важливо, нажаль не полегшить становища загальної картини. Змінити загальну корупційну картину можна тільки зі зміною всієї системи влади, але такої зміни, як вже переконалися українці, на Майдані не вистоїш. Тож першим кроком до припинення панування корупційного свавілля та відсутності справедливості у державі може стати реальне об’єднання і взаємодія людей, які мають однакові або схожі проблеми з корупцією, з порушенням їхніх прав чи свобод, а також реальна спроможність середнього класу організувати контроль за діями влади. Це буде той фактор, з яким будь-яка влада, чи то у центрі, чи то на місцях, має і буде рахуватися. Це будуть ті суб’єкти, ті альтернативи, які в подальшому можуть підтримати громадяни на виборах, як природні основи для партії середнього класу. Якщо такі процеси запустяться, тоді «Україна без корупції» стане цілком реальною перспективою.

Євгеній Франтовський, громадський діяч

Похожие материалы

Олег Жученко: Повідомили про підозру 11 особам, причетним до півмільярдних оборудок при будівництві очисних споруд на...